“Ой коню, мій коню, не стій наді мною, І землі не розкопуй копитом... Ти лети, коню мій, скажи неньці моїй, Що лежу я у полі забитий”. Тепле, «братерське» ставлення в українській вояцькій традиції до цих мовчазних і відданих помічників та бійців зафіксоване в усній народній творчості, літературі та, зрештою, в самому характері українців... Загибель «братів наших менших» переживається з не меншим, а іноді й більшим болем, ніж людини. Бо йдуть вони на той «свій світ» здебільшого мовчки, не просячи нічого…
Стаття краєзнавця Михайла Шкурки присвячена художньому відображенню цікавої ландшафтної місцевості - села Михайлівки Лебединського району. Це про це село відомий церковний історик єпископ Філарет писав у 1857 році: "Місцевість Михайлівки - чарівна. Дивлячись з хребта гір, під якими розташована Михайлівка, ви бачите амфітеатр гір і біля їх підніжжя долину, покриту оксамитною зеленню; поблизу гір стрічкою в'ється Псел, який зрошуючи у весняний час долину водою, запліднює її розкішною рослинністю". Наприкінці статті подаються зразки полотен з михайлівськими краєвидами, які належать пензлю Валентина…