Субота, 29 жовтня 2011 00:00

Іванущенко Геннадій. Україна Incognita

Автор  Іванущенко Геннадій

Серед великої кількості українських електронних ресурсів, котрі останнім часом пропонують своїм читачам матеріали з історії нашої держави, проект газети "День" під назвою "Україна Incognita" привертає особливу увагу. Не лише влучною та інтригуючою назвою. Не лише своїм авторитетом, вистояним, як старе, добре вино. Насамперед – цікавим, неповторним наповненням.

Назви розділів "Маршрут № 1", "Сімейний альбом України", "Історія і "Я" ніби закривають вічні "білі плями" в нашій історії, оприлюднюють її послідовно й віддано.

Відчувається, що цей проект не лише відображає копітку багаторічну працю редакції, дописувачів "Дня", важку дослідницьку працю науковців-патріотів України. Сьогодні це ще й спроба вийти на новий етап діяльності в далеко не завжди вдячній, але такій потрібній роботі.

Адже бурхливий розвиток інформаційних технологій і, здавалося, неминуче відкриття доступу до першоджерел може виявитися лише черговим подразником настрою суспільства. Так звану "справу істориків" пов’язано з вилученням у директора Національного музею-заповідника "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого та у його колег електронних носіїв інформації, спроба влади закрити "невигідні" теми досліджень, публічне заперечення Голодомору, війна з історичними постатями та пам’ятниками є викликом усьому нашому суспільству…

Тому без розбудови потужної мережі громадських історичних інтернет-ресурсів, упевнений, неможливо сформулювати суспільні запити щодо доступу до певних історичних джерел та обстоювання цього права. Згадаймо, з яким скрипом під тиском інтелігенції, передусім під впливом журналістських публікацій, знімали «табу» з багатьох тем нашого недавнього минулого. Якби суспільство під тягарем соціально-економічних обставин частково не збайдужіло до власної історії, ми давно вже досягли б єдності в абсолютній більшості гострих історичних питань.

Щоб здобути майбутнє, треба спочатку здобути своє минуле… З-під завалів історичного безпам’ятства і страху перед правдою, з-під грифів "совершенно секретно" і "перестраховочних" рефлексів чиновників, а головне – з-під власної байдужості. Так було завжди і скрізь. Історичну правду, як і "хліб насущний", треба добувати, часом відвойовуючи кожну її сторінку.

Сьогодні архівна революція в Україні буквально перевернула уявлення багатьох громадян про події недавньої історії. Те, що вона відбувалася останніми роками на тлі іншої революції – інформаційної, тільки підкреслює великі перспективи поширення історичних знань.

Об’єднання цих двох процесів – світового та загальноукраїнського  – питання часу. Колорит кожної епохи, історичні факти, передані через архівні документи, історичні дослідження та народну пам’ять, стають доступнішими дедалі  ширшому колу людей. 

Геннадій ІВАНУЩЕНКО, член ученої ради Центру досліджень визвольного руху, керівник проекту "Сумський історичний портал", директор Державного архіву Сумської області з 2005 по 2010 рік

Проект "Україна Incognita" цікавий мені тим, що перегукується з близьким моїй душі проектом – створенням Сумського історичного порталу, задуманого як об’єднання історичних, архівних, краєзнавчих, бібліотечних та інших ресурсів області. Над цим проектом із весни 2011 року працює група однодумців-істориків. Проект, власне, призначено відкрити не лише "інкогніто" Сумщини чи її прилеглих  територій. Ідеться про доступність історичних джерел широкому загалові, використання їх людьми в різних куточках світу (адже інтернет-ресурс не може бути тільки обласним чи районним).

Це надзвичайно актуально для українського постколоніального й посттоталітарного суспільства, досі ментально хворого після політичних потрясінь ХХ століття. Для відновлення родинних зв`язків і родинної пам`яті. Наші європейські сусіди вже роблять перші кроки у цьому напрямку. У липні 2000 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рекомендацію № R (2000) 13, де підкреслено важливу роль архівів у зміцненні культурної самобутності, розбудові демократії і визначено європейську політику в галузі доступу до архівів.

"Історичні джерела дозволять нам сформувати об’єктивніше бачення минулого, і таким чином допоможуть нам краще розуміти сьогодення, щоб ухвалювати обгрунтовані рішення в майбутньому. Завдяки цьому стане складніше маніпулювати історією та використовувати забобони для розпалювання ворожнечі між народами. Відкриття доступу до архівних документів є, зокрема, одним із засобів запобігання міжкультурним і міжрелігійним конфліктам, а також засобом зміцнення соціальних зв’язків", – уважає Генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс1. З огляду на останні політичні спроби ускладнити доступ до архівів в Україні, заборонити чи зупинити окремі теми досліджень, поширення історичної та архівної інформації в інтернет-просторі є своєчасним.

Де б не були знайдено джерела з історії України загалом чи Сумщини зокрема – вони одразу ставатимуть надбанням широких кіл користувачів: від аматорів до професійних істориків. Скажімо, генеалогічна інформація метричних книг, сповідних відомостей чи ревізьких казок зацікавить вихідців із нашого краю в будь-якому куточку землі (вперше цю ідею було випробувано свого часу на сайті держархіву Сумської області). А документи, виявлені в архівах Нью-Йорка, Лондона чи Праги, суттєво розширять наші знання про маловідомі історичні події, наново відкриють забуті імена.

Наприклад, рукопис спогадів колишнього Сумського повітового коменданта, а згодом начальника штабу Карпатської Січі генерал-хорунжого армії УНР Василя Филоновича було знайдено в Національному архіві Чехії двома дослідниками, незалежно один від одного. І так само автономно в Сумах і Ужгороді одночасно виходять про нього книги. А за рік на сайті українців Болгарії з’являється повідомлення про активну діяльність Филоновича з упорядкування могили М. Драгоманова у міжвоєнний період.

Структура нашого сайта, подібно до проекту "Україна Incognita", відображатиме періодизацію історії України, пов`язуватиме її з місцевими особливостями. Ми прагнемо розширити діапазон сприйняття історичної інформації як у бік науковості, так і в бік подальшої розробки традиційних «академічних» проблем, щоб виокремити такі специфічні теми, як історія повсякденності, історичні образи в мистецтві, генеалогія і геральдика, відомча історія, життєві історії тощо. "День" це вже давно практикує – у своїх рубриках.

Останні чотири з половиною місяці мені довелося працювати в Лондоні, упорядковуючи архів Української інформаційної служби за проектом Центру досліджень визвольного руху. Там ідея сумських істориків сподобалася місцевій українській громаді. Тепер УІС робитиме власний сайт із подібним наповненням і функціями. На часі – інтегрування його з сумським ресурсом. А збагачувати історичний інтернет-простір є чим: архів УІС має величезну колекцію видань різними мовами; документи організацій, які репрезентували українські інтереси на Заході; архівні документи, пов’язані з діяльністю ОУН та УПА, дисидентів.

Упевнений, що проект "Україна Incognita" матиме велике майбутнє. Тим більше, що він уже має багато партнерів – справжніх і потенційних друзів. А це головна передумова його подальшого розвитку.

_____________________

1 Кечкеметі Шарль, Секей Іван. Доступ до архівів. Путівник для імплементації Рекомендації № R (2000) 13 щодо Європейської політики доступу до архівів / Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2010. – С. 8.

 

Україна Incognita