П'ятниця, 21 жовтня 2016 21:34

Нескорена Сумщина: нарис із визвольної боротьби, 1947-1948 роки

Автор  Щур Юрій

До недавнього часу одкровенням для багатьох була інформація про те, що відділи Української повстанської армії діяли на території Правобережної України. А що вже говорити про той час, коли сумський дослідник Геннадій Іванущенко оприлюднив документи про діяльність повстанських відділів на Сумщині і то за кілька років після закінчення німецько-радянської війни. Наразі пропонуємо деякі замальовки про діяльність націоналістичного підпілля на цій території у 1947-48 роках.

Від 1947 року співробітники радянських органів державної безпеки відмічали, що на території Кролевецького й Конотопського районів тривалий час діяла повстанська боївка з 13 осіб, якою командував уродженець села Червоний Ранок (Божок) Кролевецького району Ілля Кривенко. На початку німецько-радянської війни він потрапив до німецького полону. Повернувся додому, де влаштувався на роботу до сільської поліції. Під час наступу Червоної армії, у 1943 році виїхав на Рівненщину, де приєднався до УПА. Під псевдо «Чайка» воював у сотні Миколи Казвана («Гірника»). У 1944 році повернувся на Сумщину, перейшов на нелегальне становище й продовжував діяльність. Періодично виїздив на Західну Україну для зв’язків з місцевим підпіллям ОУН.

У січні 1947 року, перебуваючи у Демидівському районі Рівненської області, Ілля Кривенко мав зустріч із керівником районного проводу ОУН «Яром» від якого отримав завдання створити на території Сумської області боївку. Тоді ж отримав від «Яра» значну кількість націоналістичних видань та листівок.

Протягом 1947-го та у січні-лютому 1948 років боївкою було здійснено 14 акцій, серед яких:

- 16 квітня 1947 р. в с. Добротово Кролевецького району була пограбована комора колгоспу;

- 17 жовтня в с. Заболотово Кролевецького району було спалено 250 центнерів колгоспного сіна;

- 30 листопада в с. Бочки (Бочечки) Конотопського району була пограбована контора торфрозробки, знищені портрети керівників компартії та уряду;

- у січні 1948 року був вбитий заступник начальника відділення УМДБ старший лейтенант Руденко та поранені оперуповноважений Кролевецького РВ МВС лейтенант Брек та сільський активіст Хожай.

Відповідно, на пошуки та ліквідацію боївки були кинуті значні сили. В результаті проведених Управлінням МДБ Сумської області заходів боївка Кривенка в березні повністю була ліквідована, при чому один повстанець, А. Лузан, був вбитий, а 12 захоплено. Серед них був і командир Ілля Кривенко, уродженці Кролевецького району Петро Кохан (село Мутин) та Марія Суховій (село Любитово). Крім того, було заарештовано 8 осіб, які допомагали боївці.

У повстанців було вилучено 9 одиниць зброї, набої, фіктивні документи й печатки. Крім того, виявлено та знищено 3 добре облаштованих бункери.

Трохи пізніше органи держбезпеки включилися у боротьбу проти осередку ОУН у Глухівському районі. На основі заяви жителя Глухова А. Мошковця про те, що дехто Поповченко вербував його до антирадянської організації, обласне УМДБ 18 серпня 1948 року затримало, а потім і заарештувало Олександра Поповченка. Під час обшуку у нього було вилучено пістолет «ТТ» з бойовими патронами, ряд документів на різні прізвища, записник з поміткою «Отаман Орел, командуючий повстанськими загонами Сумської області», й інші.

Вмілим використанням протиріч у свідченнях заарештованого, вилучених у нього речових доказів та даних внутрішньокамерної агентури, слідчим вдалося встановити особу Поповченка, як активного члена ОУН. За свідченнями заарештованого, у 1943 році він разом із батьком, старостою сільуправи села Слоут Глухівського району (як відзначив Геннадій Іванущенко, повстанське село ще з 1920-х років), виїхали до Німеччини. Влітку 1945 року по репатріації повернулися в Україну й оселилися в Самборі.

Проживаючи тут Олексій Поповченко встановив зв’язки з місцевим підпіллям ОУН. У червні 1948 року, за завданням підпілля, прибув до Глухівського району для проведення діяльності та створення боївки. В липні встановив зв'язок з студентом Глухівського технікуму механізації сільського господарства Д. Родітілєвим, якого залучив до підпілля, надавши вказівки підбирати кадри для боротьби.

18 грудня був заарештований і Родітілєв. Він дав свідчення, що виконуючи настанови організаційного зверхника, познайомив його із студентом технікуму Машковцем, якого вони мали намір залучити до підпілля. Як бачимо, це знайомство зіграло фатальну роль.

Під час слідства також були отримані агентурні дані, що Поповченко підтримував зв’язки також із глухівчанином Дмитром Левченком, якого також заарештували. Було встановлено, що вони влітку 1948 року готували теракт проти голови колгоспу села Слоут Кулініча.

Слідство тривало, емдебісти намагалися виявити усю мережу підпілля ОУН на території Глухівського району.

Разом із тим, про повну ліквідацію українського націоналістичного підпілля було ой ще як далеко. Ще на початку 1950-х років від МДБ з Києва до Москви надсилалися звіти про боротьбу з ОУН в Сумській області. 

 

Джерело: Націоналістичний портал