Завдячуючи своєму вигідному географічному розташуванню, успішному розвитку торгівлі і ремесел, місто Ромен в 30-х роках ХVІІ ст. стало значним економічним центром на сході Речі Посполитої і за адміністративним поділом відносилося до Київського воєводства [17]. В місті нараховувалось до трьохсот дворів [23, 120–144], діяли дві православні дерев’яні церкви: соборна Успенська [15, 49; 16, 240], (нині на цьому місці височить Василівська церква) та Микольська (Миколаївська) [16, 275-276], зруйнована за комуністичного режиму. Можливо існував уже й католицький костел. Добре укріплений Ромен відігравав роль…
Цією статтею відомий сумський краєзнавець Павло Андрійович Сапухін (1893-1970) започаткував цілу серію досліджень про зв'язки великого українського філософа Григорія Сковороди з Сумщиною.
Стаття сумського історика Олександра Козлова присвячена участі уродженців Кролевеччини у російсько-французькій війні 1812 року.  
В статті відображений складний період розвитку Шосткинщини у 1932–1933 роках. Основними джерелами для написання статті слугували архівні дані та респонденти, які пам’ятають лихоліття 30-х рр. ХХ ст.
Інтерес до відомого роду цукрозаводчиків, меценатів та благодійників Харитоненків не згасає... Дослідження і публікації, які присвячені Івану Герасимовичу Харитоненку, здебільшого, стосуються його благодійної та підприємницької діяльності, окремих фактів і сторінок його біографії, фактів з життя його родичів та нащадків, культурним заходам, пов’язаним із Харитоненками, або є компіляцією вже відомих фактів. Не залишилась без уваги дослідників і тема родоводу Харитоненків. Найбільш детально ця тема розкрита дослідником Козловим О. М., але і він визнавав, що родовід Харитоненків потребує подальшого дослідження. «Но по-прежнему…
У другій половині 50-х років жив у Недригайлові дивовижний і дивакуватий чоловік. Ходив він у міліцейському однострої, мав звання капітана. На цьому, власне, подібність Феодосія Сахна до пересічного міліціонера й вичерпувалась. Він був інтелігентом. Любив і знав літературу, мріяв стати художником і мав до цього хист, мав багато знайомих і приятелів у мистецьких колах обласного центру й Києва, переймався історією України й боляче переживав її спотворення радянськими істориками. Та на той час він найбільше захоплювався літературою, мав чималу, зі смаком…
У вересні 2011 року в Україні та Болгарії на державному рівні відзначили 170-річчя від дня народження відомого українського громадсько-політичного діяча, мислителя, вченого в галузі суспільних наук Михайла Петровича Драгоманова (1841, Гадяч – 1895, Софія). Один із лідерів громадівського руху в Україні 60-70-х років ХІХ століття, доцент Київського університету св. Володимира, він змушений був емігрувати. Останні 7 років життя нашого співвітчизника були пов’язані з Болгарією. Працюючи на посаді професора кафедри історії Софійського університету, він підготував цілу когорту вчених, які стали засновниками…
“Селянин К. Діброва розповідає, про своє село Вільшану Недригайлівського району, Сумської области. У 1919 році в нашому селі лютував комуністичний продзагін з Росії, що робив реквізиції та знущався з населення. Селяни на чолі з Данилом Пилипенком, озброївшись сільською зброєю напали на загін, щоб роззброїти його. Прибулий з Лебедина карний загін, силою до 100 чоловік розстріляв 11 селян, що зовсім не брали участі в повстанні, а 20-річного Степана Росейка, що заступався за свого батька, прив’язали до хвоста молодого 3-х річного коня,…
Пepшa концепція pociйcькoro самодержавства, а разом з тим i класична формула демократії в її російській інтерпретації належить Івану Гроз­ному i зафіксована вона в титулі царя, яким він 1581 року підписав своє послання до Стефана Баторія: "... царь и великий князь всеа Русии ...по божию изволению, а не по многомятежному человечества хотению". Власне, демократія в уяві царя - це i є "многомятежное человечества хотение", зате законність самодержавної влади незаперечна, оскільки icнyє як це було точно відомо царю, "по божию изволению" i,…