З нагоди відкриття виставки документів в Українському Музеї-архіві в Клівленді (США, штат Огайо), член вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко дав інтерв'ю місцевому радіо. Історик розповів журналістці Вірі Іваницькій про результати відрядження до цієї установи. Український Музей-архів у Клівленді (The Ukrainian Museum-Archives in Cleveland) було засновано у 1952 р. з ініціативи Леоніда Бачинського Сьогодні він складається з трьох структурних підрозділів: власне музею, де зберігаються колекції творів українського образотворчого мистецтва, поштових марок, монет, творів народного мистецтва; архіву та бібліотеки,…
  Подаємо статтю відомого краєзнавця Сумщини Віктора Терлецького про про життєві та творчі зв’язки великого педагога Костянтина Ушинського з Глухівським повітом Чернігівської губернії, в якому пройшла значна частина його свідомого життя. Повідомлення на основі вивчення літературних джерел та архівних пошуків зможе в певній мірі слугувати матеріалом для написання науково-вивіреної біографії видатного педагога-демократа, яка, на жаль, навіть після 140 років від дня його смерті не підготовлена і, зрозуміло, не доведена до широкого загалу читачів.
Українське суспільство переживає трансформацію соціальних інститутів: відбуваються процеси їхньої деінституціоналізації та реінституціоналізації.  У часи СССР у інституційному просторі існували соціальні інститути, які із здобуттям Україною незалежності втратили свою актуальність. Назріла потреба їхньої зміни відповідно до нових умов та потреб суспільства. Розглядаючи поняття «соціального інституту», польський соціолог Мар’ян Маліковський виокремив п’ять типів його дефініцій: біхевіористський, аксіологічно-нормативний, рольовий, організаційний, правовий . У своєму дослідженні архіву як соціального інституту ми використали два останні способи визначення соціального інституту, запропоновані цим автором. Згідно з першим,…
Подаємо замітку відомого краєзнавця Олександра Дмитровича Твердохлібова (1840-1918) про історію тютюнової фабрики в Охтирці, яка була опублікована в "Київській старовині" 1886 року.
Початковий етап радянсько-німецького протистояння в період Другої світової війни склався вкрай невдало для радянської сторони. Це стосується і спроб розгортання партизанської боротьби у ворожому тилу. Домінування наступальної стратегії у передвоєнний час, покладення основного керівництва й організації партизанського руху на партійні структури, наявність значного прошарку населення невдоволеного політикою радянської влади і готового до співробітництва з окупаційними властями – це основні аспекти фактичної поразки радянських партизанів у 1941 р., яким й присвячена стаття. Уїнстону Черчілю приписують вислів, що ніколи так не брешуть…
Міжвоєнна українська політична еміграція в Європі – складне суспільно-політичне та соціокультурне явище. Вона утворилася внаслідок відомих подій Першої світової війни та 1917-1920 рр. у колишніх Австро-Угорській та Російській імперіях, коли за межами Батьківщини опинилося декілька сотень тисяч українців. Серед них – військовополонені колишньої царської армії, інтерновані вояки армій УНР і ЗУНР, евакуйовані з чорноморських портів частини Білої армії, у складі якої більшість складали уродженці України, політичні та громадські діячі, урядовці і співробітники державних установ, дипломатичних представництв, торговельних і кооперативних інституцій,…
Публікуємо одну з перших розвідок про впливи історіософії Освальда Шпенглера (1880-1936) на публіцистику одного з найбільших письменників доби "розстріляного Відродження", уродженця м. Тростянець, Миколи Хвильового (1893-1933). Стаття належить перу вченого і публіциста правого спрямування Ростиславу-Роману Єндику (1906-1974).
Неділя, 10 березня 2013 00:00

Сила історичного міфу

Автор
У нашому уявленні українці тільки й робили, що страждали. Коли їм це набридало, вони повставали: чергові гайдамаки брали чергову Умань, героїчно різали "ворогів і зрадників" (часто - цілими сім'ями). Але тут влада підганяла війська і садила народних месників на палі, а решта населення продовжувала страждати. Таке життя тривало до 1991 року, коли Україна стала незалежною, але українці все одно продовжують страждати. Над міфотворчістю розмірковував: Євген Лакінський, http://texty.org.ua
Одним з центральних образів, до якого зверталися письменники Сумщини періоду 1941-1943 років – це образ Тараса Шевченка. Поряд з Україною та матір’ю він став для тогочасних поетів уособленням Батьківщини. (Малюнок з поетичної збірки "Ромен цвіте". - Ромен. - 1943. - С. 13.) Але до сьогодні особливості зображення цієї постаті письменниками Сумщини в означений період практично не привертали увагу дослідників, власне, як і література Сумщини періоду 1941-1943 років в цілому. Тож вивчення даного періоду в літературі Сумщини сьогодні набуває особливої гостроти…
"Колись дисидент Сергій Набока сумно жартував, що у Совєцькому Союзі люди ділилися на три групи: досиденти, сиденти й отсиденти, — пригадує історик Геннадій Іванущенко. — Ця книга створювалася і для того, аби подібне не повторилося». Презентація збірки документів та матеріалів «Інакодумство на Сумщині" відбувалася у переповненому залі обласної бібліотеки. Немало прийшло і тих, хто згаданий у книзі, — інакодумців радянської доби. Власне, людей, які мали нахабство мати власну думку в тоталітарному середовищі. Збірка охоплює період 1955—1990 років. «Досить недавні події,…